Коли мене питають, як я вигадала Sex&Money, я щоразу згадую одну історію. Ми з Дашею Баштанник сидимо за ігровим полем, я витягаю карту, відповідаю на питання, і раптом вона мене питає:
«А ти не думала створити свою трансформаційну гру?»
Я відповіла, що думала. Більше того, в мене вже була назва.
«Секс і гроші».
Тоді я ще не знала, що приблизно за півтора місяця до нашої зустрічі Даша їхала машиною, зупинилася на світлофорі й зовсім несподівано подумала саме про ці слова. Вона навіть записала ідею в нотатки, але відклала її. У неї щойно з'явилася власна гра Top Energy, яку треба було розвивати, тож створювати наступну вона не збиралася.
Виходить, назва прийшла до нас незалежно одна від одної. А познайомилися ми зовсім з іншого приводу.
Але про все по черзі.
Чому я взагалі зацікавилася трансформаційними іграми
П'ятнадцять років я працювала косметологом. Паралельно опановувала тілесні практики, стала фасилітаторкою Access Bars і FaceLift, розробила авторську техніку масажу обличчя MAGIA.
За ці роки я дедалі більше переконувалася, що робота з людиною рідко обмежується зовнішнім запитом. Клієнт може прийти на масаж із конкретним завданням, але в розмові з'ясовується щось інше. Ми починаємо говорити про ставлення до себе, звички, внутрішні заборони, про те, що людина собі дозволяє, а що постійно відкладає.
Мені захотілося розширити набір інструментів, з якими я працюю.
Разом із подругою Танею Чебановою ми почали проводити жіночі кола. Для таких зустрічей хотілося знайти додатковий формат, який допомагав би учасницям досліджувати свої питання, а не лише обговорювати їх у звичному режимі.
Я почала знайомитися з авторами трансформаційних ігор, пробувати різні інструменти й спілкуватися з наставниками. Мені було важливо не купити гарну коробку з картками, а зрозуміти, що відбувається з людиною під час гри і як ведучий може допомогти їй пройти цей процес.
Так я прийшла до Даші.
Мені порекомендували її як фахівчиню з Access Bars, і я записалася на навчання. А пізніше ми з чоловіком прийшли до неї зіграти в Top Energy. Хотілося провести час разом, спробувати новий формат і, звісно, подивитися на гру зсередини.
Я й уявити не могла, що з цієї зустрічі почнеться створення мого власного проєкту.
Що таке трансформаційна гра і чому я обрала саме цей формат
Слово «трансформація» означає зміну, переміну. А гра цікава тим, що людина включається в процес заради самого процесу, а не лише заради якогось зовнішнього результату.
Якщо поєднати ці поняття, трансформаційну гру можна описати як процес, у якому через ігрові дії людина досліджує себе, свої звичні реакції та можливі зміни.
Мені подобається, що в грі можна подивитися на ситуацію інакше, ніж у звичайній розмові. У повсякденному житті ми часто заздалегідь знаємо, що правильно, як слід учинити і що треба зробити. Принаймні нам так здається. Але між розумінням і дією буває велика відстань.
Ми можемо роками читати книжки про фінансову грамотність і далі боятися підвищувати ціни. Знати, що важливо говорити про свої бажання, і все одно мовчати. Погоджуватися, що час щось змінювати, а потім знаходити десятки причин відкласти зміни до понеділка.
Гра дає змогу трохи відійти від звичної ролі. Перед тобою поле, фішка, кубик і карта з питанням. Ти ніби граєш, але поступово починаєш помічати власні реакції. Чому це питання викликало опір? Чому одна ситуація здається простою, а інша дратує чи навіть лякає? Як я зазвичай чиню в подібних обставинах?
Даниїл Ельконін у праці про психологію гри писав, що в процесі гри змінюється не лише розвиток окремих психічних функцій дитини, а й її ставлення до навколишнього світу. Він розглядав дитячу гру, але мені здається, що сама можливість подивитися на ситуацію з іншої позиції лишається корисною й для дорослих.
Є ще один момент. Ми любимо давати поради іншим людям, бо збоку багато що справді видно ясніше. А от застосувати ту саму пораду до себе виявляється значно складніше.
У грі людина отримує змогу побачити власну ситуацію трохи збоку. Іноді досить одного точного питання, щоб звичне пояснення перестало здаватися єдино можливим.
Водночас я не вважаю гру чарівною пігулкою. Вона може допомогти помітити проблему, сформулювати бажання, вигадати інший варіант дій. Але далі людині доведеться самій вирішувати, що з цим робити.
Від тибетських монастирів до сучасної Transformation Game
Поки я знайомилася з трансформаційними іграми, мені було цікаво дізнатися, звідки взагалі з'явився такий формат.
У популярних описах можна натрапити на версію, за якою витоки трансформаційних ігор пов'язані з практиками тибетських ченців. Гру описують як символічний шлях від однієї якості до іншої: від егоїзму до альтруїзму, від негативних станів до усвідомленішого ставлення до себе та інших.
Я ставлюся до цієї розповіді саме як до однієї з версій походження. Документально простежувана історія сучасної Transformation Game починається значно пізніше, у шотландській громаді Фіндгорн.
У 1970-х роках Джой Дрейк почала розробляти гру, що виросла з досвіду духовного життя громади. Вона створювалася поступово: через обговорення, перші ігрові поля, експерименти й спостереження за тим, як люди проходять гру.
У червні 1978 року відбулася перша публічна гра-прототип. Пізніше до проєкту долучилася Кеті Тайлер, і 1987 року з'явилася відома настільна версія Transformation Game. Історію її створення докладно описано в матеріалах громади Фіндгорн і на сайті розробників InnerLinks.
Мені здається цікавим сам напрям розвитку цього інструмента. Гра, спершу пов'язана з духовним пошуком і дослідженням життєвого шляху, отримала форму, у якій учасник міг буквально рухатися полем, зустрічатися з різними ситуаціями й спостерігати за своїми реакціями.
Згодом почали з'являтися найрізноманітніші ігри.
Одні присвячені грошам, підприємництву та фінансовим рішенням. Інші допомагають досліджувати стосунки, самооцінку, покликання чи емоційні реакції. Є ігри для індивідуальної роботи, групові формати й інструменти для бізнесу. Вони різняться методологією, глибиною психологічного опрацювання і завданнями.
Мені близька сама ідея: іноді людина краще розуміє свою звичну модель поведінки, коли може побачити її в дії, а не лише почути про неї.
Але саме лише ігрове поле й картки ще не роблять гру якісним інструментом. За нею має стояти продумана логіка. Треба розуміти, навіщо учасник виконує ту чи іншу дію, як елементи пов'язані між собою і що допомагає йому осмислити отриманий досвід.
Саме над цим нам із Дашею належало працювати.
Чому секс і гроші опинилися поруч
Коли я вперше замислилася про власну гру, я вже розуміла, які теми хочу досліджувати. Але чому саме секс і гроші?
Для мене це дві важливі сфери людського життя, у яких добре помітні наші стосунки з бажаннями.
Гроші пов'язані з тим, що ми хочемо отримати, наскільки цінуємо власну працю, яку оплату вважаємо для себе допустимою, чи вміємо просити й приймати. Сексуальність теж пов'язана з бажаннями, задоволенням, межами і здатністю відкрито говорити про те, що нам підходить.
Іноді людина легко міркує про те, як треба заробляти більше, але їй важко назвати ціну за власну роботу. Вона може хотіти нових можливостей, але боятися заявити про себе. Або звикнути думати, що задоволення спершу треба заслужити.
Звісно, фінансові проблеми не завжди пов'язані з особистими настановами, а труднощі в стосунках не можна пояснити однією причиною. Але досліджувати, як ми реагуємо на гроші, бажання й власні потреби, буває дуже корисно.
В інтерв'ю з Дашею я сформулювала це так: «Секс — це оргазм, гроші — це оргазмічність».
Для мене це образний опис двох тем, які я захотіла поєднати в одній грі. Мені було цікаво подивитися, як людина поводиться зі своїми бажаннями, де себе обмежує і які звичні рішення повторює в різних обставинах.
Так назва поступово перетворилася на концепцію.
Як Даша допомогла мені створити гру
Я розуміла, що хочу зробити, але не знала, як перетворити цю ідею на повноцінний ігровий інструмент.
Тому я запропонувала Даші стати моєю наставницею. На той момент вона вже мала досвід створення авторських ігор, проведення фестивалів і супроводу інших авторів. Я довірилася фахівчині, яка зналася на методології і знала, які завдання належить розв'язати.
Даша підготувала структуру роботи: заняття, матеріали, відеоуроки й завдання. Мені треба було не просто записати власні думки на картках, а пройти цілий шлях створення гри.
Спочатку все здавалося величезним і майже неосяжним. Я пам'ятаю відчуття, що ніколи не закінчу цей проєкт. Ми орієнтувалися приблизно на півтора місяця для створення основного каркаса, і мені важко було уявити, як усе встигнути.
Поступово стало зрозуміліше.
Я наповнювала гру власними ідеями й практиками, а Даша допомагала збирати їх у систему. Ми обговорювали послідовність ігрових етапів, структуру поля, сенс кожного сектора і те, як один елемент має продовжувати інший.
Бо написати багато карток не так уже й складно. Зовсім інша справа — зробити так, щоб вони справді працювали в грі. Щоб людина, прочитавши питання, упізнала в ньому власну ситуацію. Щоб після роздумів було зрозуміло, що робити далі.
Я могла вигадати практику, яка здавалася мені цікавою, але цього було замало. Треба було перевірити, як її сприймають учасники і яке місце вона посідає в усьому процесі.
Тому я багато разів проходила вправи сама, перечитувала матеріали й поверталася до окремих формулювань.
Даша добре знала механіку трансформаційних ігор, а я приносила в проєкт свої знання, досвід тілесних практик і власне бачення роботи з бажаннями. Ми не намагалися зробити дві однакові гри. Нам треба було створити інструмент, у якому мій підхід отримав би зрозумілу й робочу форму.
Саме тоді я усвідомила, скільки праці стоїть за готовою грою. Ззовні людина бачить поле, карти й коробку. Усередині — методологія, перевірка практик і безліч рішень, яких гравцеві не обов'язково помічати.
Чому в Sex&Money з'явилися справжні ігрові гроші
Одне з питань, яке ми з Дашею вирішили практично одразу: якщо гра присвячена грошам, у ній мають бути гроші.
Не лише розмови про заробіток і фінансові настанови. Учасники мають самі діяти, бачити наслідки рішень і спостерігати, як змінюється їхній ігровий баланс.
Тому в Sex&Money з'явилася ціла ігрова економіка. Учасники заробляють, утрачають гроші, можуть брати в борг і купувати активи. Фінансові рішення стають частиною загального процесу.
Але ми не хотіли, щоб усе обмежувалося читанням карток і обговоренням вражень.
Даша мала великий практичний досвід і помічала одну закономірність: людина може прочитати корисну пораду, погодитися з нею, записати її в блокнот і спокійно рушити далі. А чи зміниться щось після цього?
Так з'явилася ідея перевіряти практику кидком кубика.
Після виконання вправи учасник кидає кубик. Якщо випадає 2, 4 чи 6, вважається, що практику прожито, і банк платить гравцеві. Якщо випадає 1, 3 чи 5, практика лишилася на рівні теорії, і платити доводиться самому.
Мені сподобалося, що в цю мить з'являється додаткова взаємодія з власним рішенням. Гравцеві недостатньо просто сказати собі: «Так, я все зрозумів». Він далі діє всередині ігрової ситуації і бачить результат свого ходу.
Друга валюта з'явилася тому, що самої лише фінансової сторони нам було замало. У розмові про створення гри ми називали її оргазмами. В актуальному описі на сайті вона позначена сердечками. Ця валюта пов'язана із задоволенням і бажанням, а не з буквальним вимірюванням сексуального досвіду.
Так у грі з'явилися два умовні види цінності, з якими учасник працює одночасно.
На мою думку, у цьому й полягає цікавість механіки: думки про гроші й бажання отримують конкретний вираз. Можна побачити, що ти обираєш, чого уникаєш, на що готовий піти і як реагуєш на наслідки.
Що відбувається під час гри
Перед початком учасник формулює свій запит. Це може бути питання про гроші, роботу, стосунки з власними бажаннями чи про ситуацію, у якій хочеться розібратися.
Потім починається рух ігровим полем. Випадають певні сектори, учасник витягає картки, виконує практики й ухвалює рішення. Ведучий супроводжує процес і допомагає не втратити зв'язок між запитом і тим, що відбувається в грі.
Окреме місце посідають «Дзеркала». У них учасник повертається до тем, які досліджував на боці бажання, і розглядає їх уже через гроші.
Мені подобається цей перехід. Людина може вважати, що її фінансове питання ніяк не пов'язане з іншими сферами життя. А потім помічає знайомий спосіб поведінки в зовсім іншій ситуації. Звісно, висновки кожен робить самостійно: гра дає привід для дослідження, але не має нав'язувати готове пояснення.
Зараз у Sex&Money дев'ять колод і 280 карт. Поле має сектори, пов'язані з грошима й бажаннями, а вся сесія триває близько трьох годин. Грати можна індивідуально або в групі від двох до шести учасників, наживо чи онлайн. Ці особливості описано на офіційному сайті Loresh Games.
Гра має й цифрову версію. Вона автоматично веде ігровий баланс, тож ведучому не доводиться вручну перераховувати гроші після кожного ходу. Це дає змогу приділити більше уваги учасникам і самому процесу.
Чого я чекаю від людини після гри
Мені важливо, щоб учасник не йшов лише з відчуттям, що добре провів час чи дізнався щось цікаве.
Я хочу, щоб він міг сформулювати власні висновки. Що я помітив? Яка реакція виявилася для мене звичною? Чого я раніше не брав до уваги? Яка дія тепер здається мені можливою?
Іноді людина приходить з одним запитом, а під час гри виявляє, що насправді її непокоїть зовсім інше. Таке трапляється. І я не вважаю це невдачею. Навпаки, змога побачити різницю між тим, чого ми за звичкою від себе вимагаємо, і тим, чого справді хочемо, може виявитися корисною сама по собі.
Після гри варто дати собі час на осмислення. Записати спостереження, повернутися до обраних практик, спробувати застосувати щось у повсякденному житті.
Водночас я завжди пам'ятаю про межі інструмента. Трансформаційна гра не замінює психотерапію і не розв'язує автоматично проблем із фінансами, здоров'ям чи стосунками. Іноді людині потрібен інший фахівець або зовсім інший формат допомоги. Завдання ведучого — не обіцяти універсальний результат, а чесно працювати в межах свого методу.
І, звісно, для мене принципова конфіденційність. Люди мають мати змогу відкрито говорити про свої питання, не побоюючись, що їхні особисті історії стануть чужими розмовами.
Чому я далі розвиваю Sex&Money
Коли я згадую початок цієї історії, мене досі дивує збіг із Дашею. Я шукала гру, яка допомогла б мені в роботі з людьми, а вона незалежно від мене подумала про ту саму назву.
Але самого збігу було б замало. Далі були робота, навчання, практики й перевірка деталей. Ідею довелося перетворити на структуру, а структуру — на гру, яку можна проводити знову і знову.
Я хотіла поєднати власний досвід роботи з тілом і бажаннями з методологією трансформаційних ігор. Даша допомогла вибудувати механіку, яка підтримує це завдання. Так з'явилася Sex&Money — інструмент, який пропонує людині дослідити стосунки з грошима через власні бажання і подивитися на звичні моделі поведінки під іншим кутом.
Тепер я бачу, що за однією грою стоїть набагато більше, ніж первісний задум. Це і робота над матеріалами, і пошук точних формулювань, і розуміння того, як учасник проходить кожен етап.
А починалося все з трьох слів, які дві жінки незалежно одна від одної записали в голові.
«Секс і гроші».
І мені досі цікаво спостерігати, які питання виникають у людей, коли ці дві теми зустрічаються за одним ігровим столом.
Хочете стати ведучим Sex&Money?
Якщо ви психолог, коуч, консультант, тілесний практик або вже проводите жіночі кола й групові зустрічі, можливо, Sex&Money стане новим інструментом у вашій роботі.
Гра допомагає створювати простір, у якому учасники можуть досліджувати свої стосунки з грошима й бажаннями, помічати звичні реакції та знаходити власні відповіді. А вам як ведучому вона дає готову структуру: ігрове поле, дев'ять колод, 280 карт, практики й механіку, яка пов'язує питання з конкретними діями.
Вам не треба самостійно вигадувати гру з нуля. Ви можете опанувати авторський інструмент і додати його до своєї практики.
Зробіть наступний крок: познайомтеся з Sex&Money і дізнайтеся про умови придбання гри та навчання ведучих за посиланнями нижче.
Я створювала цю гру для людей, які хочуть допомагати іншим досліджувати себе і готові розвивати власну практику. Можливо, наступну партію Sex&Money проведете саме ви.